Добірка віршів практичного психолога

Нетішинського професійного ліцею

Козубської Наталії Миколаївни

/Files/images/IMG_6512.JPG

Героям майдану

Сотня небесна. Вона вже лежить -

Бійців не підняти нікому.

Не встане Синенко, Мазуренку не жить,

Нігоян не поверне додому.

Дітей не побачить своїх Васильцов,

А мати – синочка Назара.

Вони честь захищали, на майдані їх кров,

Вже святі їх на небо забрали.

Земляк з Шепетівки – Дзявульський Микола

Також приєднався до сотні.

До учнів цей вчитель не прийде ніколи,

Бо шлях вже його незворотній!

Зі Львова поїхав, назад не вернув

Людина хороша – Вербицький.

Але всіх, хто загинув – народ не забув,

Поклон їм, поклон усім низький!

Всі різні: за віком і ремеслом,

За вірою і сповіданням.

«Не вмирають герої», - вдаль вітром несло

І розпач, і крик, і прощання!

Загиблих – багато, хіба перезвеш

Усе, що не зроблять ці люди,

Яких вже немає, яких не вернеш.

Могили героїв повсюди.

Та ми, хто живе поки тут на землі,

Багато зробити ще можем

Для миру, свободи. «Ні!» - скажем війні,

Борімось, і ми переможем!

Борімось за рівність між усіма:

В правах, лікуванні, законах.

І біймось неправди, бо сотня німа

До нас повернеться в іконах.

Спитає: «Де був ти, і що ти робив,

Щоб квітла земля наша рідна?

Чи ймення «людина» ти гідно носив,

Чи наша країна вся вільна?»

Слава Україні!

Слава Героям!/Files/images/IMG_6693.JPG

Професійний ліцей сьогодні святкує:

Працівників його (це в перший раз)

Країна золотою медаллю віншує.

Ліцею це подобається. Він каже: «Клас!»

Іще ліцей хоче, звичайно,

Щоб не була медаль одна

Тому дає наказ: «До праці! Негайно!»

Тоді вершина визнання до Вас нахилиться сама!

Успіхів усім!

******

Дивилось двоє у вікно.

«Цей клятий дощ і скрізь багно» -

Один сказав і спати ліг.

Другий мерщій на двір побіг:

«Цей дощик землю омиває

Мене й усіх благословляє

На радість, на добро, життя,

На світле й мирне майбуття.»

Дивились двоє у вікно …

******

Невпевненість і страх, мені віднині ви - не друзі!

Виходжу я на зовсім інший свій життєвий шлях!

Не тінь, а світло, світло, світло бачу я на виднокрузі

І бачу я себе у теплих сонячних руках!

БІДИ САНГВІНІКА

Раз приходжу в дитсадок. Вихователь каже:

«Ваш Назар підлогу мив. За що – сам розкаже.»

«Точно я, матусенько, цього сам не знаю.

Може, що пізніше всіх в день я засинаю?»

«Будь слухняним, сину мій. Ти ж чемний хлопчина.

Покарання ж отримує погано вихована дитина.»

А на завтра мій синок лиш скинувши шапку,

Мерщій біжить до відра з криком: «Дайте мені тряпку!»

Він підлогу чемно тре й сам собі каже:

«Назар митиме підлогу, спати в день не ляже!»

Проминуло 10 років, як одна година.

Навчається у спорт школі вже моя дитина.

Приїжджаю, щоб спитати як іде навчання.

Де ж Назарій? Тренер: «Відпрацьовує покарання!

То після відбою з другом розмовляє,

Почитати, посміятись собі дозволяє.

То ж щоб чемним був нехай пробіжить три кола,

Щоб порядок в гуртожитку не порушував ніколи.»

Син мій три кола пробіг. На бігу:

«Мамо, я тебе цілую. Ще шість кіл пробіжу.

Покарання наперед відпрацюю!»

НАУКА В ЛІС НЕ ЙДЕ

Їде синок на навчання – мама научає:

«Сховай гроші добре, сину, бо всяке буває.

У кармані, в портмане гроші, прошу, не носи,

Щоб надійніше було, сховай гроші у труси.»

Час пройшов і в людне місто вже мама прибула.

Те, що сину говорила, сама ж бо забула.

То ж жетончика купила, у метро спустилась.

Одну «гаву» лиш зловила – без грошей лишилась.

Добре, що хоч телефон злодії лишили,

Бо тоді б, напевно, в рельсу синові дзвонила:

«Вишли прошу на білет, сину мій хороший,

Бо у мами-роздявляки вкрали усі гроші.

Не барися, поспішай, часу, любий, ти не гай!»

Дзвінок сина: «Гроші вислав. Купи білет.

Решту в бюстгальтер сховай!»

Кiлькiсть переглядiв: 20

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.