Дитина у життєвих обставинах може почуватися розгубленою, скованою страхом. Необізнаність та неспроможність знайти правильне рішення розгойдують її внутрішній спокій.

У такі моменти життя дитина нагадує човен під час шторму: «система навігації» вийшла з ладу, величезні хвилі прагнуть розтрощити борти, дощ заливає зверху.

За таких обставин потрібно максимально активізуватися, зібратися духом, щоб обрати правильний курс, аби дістатися до довгоочікуваного берега.

Не завжди дитині вдається це зробити самостійно, в більшості випадків вона потребує допомоги дорослих. Тому так важливо, щоб працівники соціально-психологічної служби правильно будували свої відносини з дитиною, пропонували їй підтримку так, щоб дитина душею та серцем відчула щирість запропонованого і прийняла її.

Лише тоді психолог, соціальний педагог може стати і маяком, що вказує, куди потрібно пливти, щоб дістатися берега, і диспетчером, що допомагає капітану прийняти правильне рішення в складних обставинах, і чарівником, який надасть віри і впевненості в своїх силах безпосередньо самому капітану.

Це нелегко, бо дитина, яка невпевнена у своїх діях, розгублена, потребує від фахівця значних зусиль, зібраності, майстерності, а водночас і відповідальності, бо лише правильна допомога приведе дитину до змінених поглядів на те, що відбувається, до відродження із руїн, до нового життя, нових можливостей.

Ми отримуємо задоволення від результатів своєї роботи, тому що завдяки впровадженню та використанню різних методик, тренінгових занять змогли досягти завдань, які поставили перед собою в своїй роботі, а саме: допомога дітям знайти вихід зі складних життєвих обставин, пережити та подолати страждання, поліпшення духовного і фізичного стану дитини, віднайти внутрішні ресурси для подальшого життя в соціумі. А нашим девізом був і залишається:

«Невпевненість і страх, мені віднині ви - не друзі!

Виходжу я на зовсім інший свій життєвий шлях!

Не тінь, а світло, світло, світло бачу я на виднокрузі

І бачу я себе у теплих сонячних руках!»

Притча

Якось увечері зібралися разом музичні інструменти: скрипка, саксофон, труба, сопілка й контрабас. І виникла між ними суперечка, хто краще грає. Кожний інструмент почав виводити свою мелодію, показувати свою майстерність. Але виходила не музика, а жахливі звуки. І чим більше старався кожен із них, тим не зрозумілішою й потворнішою виходила мелодія. Але з`явилася людина й одним помахом руки зупинила ці звуки, сказавши: «Друзі, мелодія – це одне ціле. Нехай кожен прислухається до іншого, й ви побачите, що вийде». Людина знову змахнула рукою, і спочатку несміливо, а потім дедалі краще залунала мелодія, в якій було чути смуток скрипки, ліричність саксофона, оптимізм труби, ніжність сопілки і величність контрабаса.

Інструменти грали, із замилуванням стежачи за чарівними помахами рук людини. А мелодія все звучала і звучала, поєднуючи виконавців і слухачів у єдине ціле.

Що важливо для гармонії?

Як важливо, щоб оркестром диригувала вміла людина. Досягнення гармонії можливе лише тоді, коли всі об`єднані однією метою й спрямовані єдиною волею в єдиному пориві…

Головна мета соціально-психологічної служби – намагатися стати умілими диригентами для наших учнів, щоб їхня мелодія зазвучала гармонійно!

Рецепт щастя:

Візьміть чашу терпіння,

Налийте туди повне серце любові,

Вкиньте дві пригорщі щедрості,

Хлюпніть туди ж гумору,

Посипте добром,

Додайте якомога більше віри,

І все це добре перемішайте.

Потім намажте на шматок відпущеного вам життя

І пропонуйте всім, кого зустрінете на своєму шляху.

Кiлькiсть переглядiв: 1719

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.